Сказала ти, промовила лиш чутно
І капнула сльоза на слово "прощавай".
Душа його здригнулась каламутно,
Він знав, що прийде час залишити твій рай. 

Цілунок спогадів нагадує про ночі,
Забудеш ночі - пригадаєш дні,
Коли в його побачиш свої очі
Знай він прийде, він все віддасть тобі.

Ти знов одна, в кімнаті сни літають
І магія думок торкається щоки.
Тут спогади живуть, вони тебе кохають,
Вони минуть та перш пройдуть роки.